Пантелеймон Олександрович Куліш (7 серпня 1819 – 14 лютого 1897) – видатний український письменник, історик, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор і видавець. Народився на хуторі поблизу містечка Вороніж Чернігівської губернії (нині Сумська область) у сім’ї заможного козака. Навчався в Новгород-Сіверській гімназії та Київському університеті, де захопився українською історією та культурою.

Куліш був активним учасником Кирило-Мефодіївського братства, за що зазнав переслідувань і був засланий. Після повернення з заслання працював редактором у статистичному відділі Міністерства державного майна, продовжував наукову та літературну діяльність, друкувався під різними псевдонімами.

Він став автором першого українського історичного роману Чорна рада, який поєднує реальні події з художнім вимислом, відображаючи складні суспільно-політичні процеси XVII століття. Куліш також відомий як перекладач Біблії українською мовою та автор першої фонетичної абетки для української мови, відомої як кулішівка.

Помер Пантелеймон Куліш 14 лютого 1897 року на своєму хуторі Мотронівка, де й похований. Його внесок у розвиток української літератури та культури є неоціненним, а його твори залишаються актуальними й донині.